Кімната – музей Бойової Слави

 Наш музей створений у 1976 році вчителькою російської мови та літератури Третьяковою Лідією Андріївною. Разом з пошуковою групою учнів вона зібрала і систематизувала цікавий і змістовний матеріал про бойовий шлях 95-ої Гвардійської дивізії, яка визволяла Чутівський район від німецько – фашистських загарбників у 1943 році та іменем якої названа вулиця у військовому містечку нашого селища. На окремому стенді зібрані фотографії офіцерського та рядового складу дивізії. Серед них – Герої Радянського Союзу. Велика експозиція матеріалів про життя, військову та громадську діяльність генерала Дубровіна Івана Івановича. Він подарував музею військову форму, власні грамоти, нагороди.

Зберігаються в музеї й листи, які надходили до школи протягом багатьох років. Пошукові учнівські загони кількох поколінь листувалися зі своїми земляками, учасниками війни, які проживали в різних містах і селах за межами Артемівки. На особливу увагу заслуговують також матеріали про нашого земляка, Героя Радянського Союзу Кабаковського Григорія Самійловича. Він народився в селі Кочубеївка, працював на цукровому заводі в Артемівці. Після параду на Красній площі в Москві 7 листопада 1941 року пішов прямо в бій. За героїзм та мужність, проявлені під час форсування Дніпра, йому і було присвоєне таке високе звання. Похований в Артемівці на місцевому кладовищі. Протягом всіх років після його смерті учні школи з покоління в покоління доглядають за його могилою, кладуть живі квіти в День Перемоги і в День визволення Полтавщини від німецьких загарбників. 

 

З трепетом і цікавістю, затамувавши подих, слухають завжди відвідувачі музею дивовижну історію життя свого односельця, учасника війни Миколи Фомича Печененка. Десятирічним хлопчиком, перебуваючи в піонерському таборі, потрапив у німецьке оточення. Голод і смерть товаришів, катування німців по – дикунськи вишуканими способами – трьохразова імітація вішання на шибениці в тридцятиградусний мороз напівроздягненого – все це витримала дитина, але наслідки пережитого дали про себе знати в майбутньому. Зразу ніби все закінчилось добре: потрапив до партизанів, далі став сином полку, з радянськими військами дійшов до Чехії, повернувся з війни додому, працював на Артемівському авторемонтному заводі. Та потім страшна хвороба здолала героя – настав суцільний параліч. Але він не впав духом, не скорився невмолимій долі, продовжував жити для того, щоб донести до свідомості нащадків, яке зло приносить війна, щоб усі і кожен зокрема прагнули миру на планеті – він зубами написав книгу свого життя, не маючи змоги тримати ручку в руках. За всі роки життя цієї мужньої людини оселя, в якій він проживав, стала місцем проведення уроків мужності для юних його односельців. У музеї зберігаються особисті речі, рукописи, спогади, книги нашого знаменитого земляка. 

 Усі матеріали музею, стенди, експонати, панорама військових подій допомагають нашим сучасникам перенестися в ті далекі часи й зрозуміти всю велич подвигу простих людей. Пройшло вже більше 30 років із часу створення музею і всі ці роки його стенди поповнюються спогадами ветеранів, очевидців незабутніх подій часів війни, фрагментами зброї, які й до цього часу знаходять і дорослі, й діти на полях після оранки, у канавах, ровах та траншеях, які копають різні комунальні служби.

Шкільний музей Бойової Слави систематично відвідують учні школи, мешканці Артемівки. Організовуються зустрічі з ветеранами війни і праці та учасниками бойових дій. Організація екскурсій у музей Бойової слави членами пошукового загону «Берегиня», зустрічі з ветеранами і учасниками бойових дій з метою поповнення їхніми спогадами стендів музею – це лише одна сторона його діяльності. Пошуковці організовують урочисті лінійки в День визволення Чутівщини та в День Перемоги, беруть активну участь у проведенні мітингу, присвяченому Дню Перемоги, доглядають за могилою Героя Радянського Союзу Кабаковського Г. С., прибирають біля пам’ятника Невідомому солдату, організовують волонтерську допомогу ветеранам та інвалідам Великої Вітчизняної війни. Вони залучають до участі у всіх заходах все більше бажаючих, бо власним прикладом активної діяльності надихають оточуючих. Уже багато років учні Артемівської школи беруть участь у проведенні акції «Милосердя», яка полягає в створенні волонтерських загонів. Коли старшокласники закінчують школу, їх наступниками стають молодші. Так з року в рік не залишаються без уваги волонтерів «підшефні» - люди похилого віку, ветерани війни, інваліди.