Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 2018.Вересень.21, 07:41

Опорний навчальний заклад "Скороходівська ЗОШ І-ІІІ cтупенів"

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Практичний психолог

                 Шановні батьки!

 

Ви, звичайно, прагнете до того, щоб у вас склалися добрі стосунки зі своєю дитиною, щоб ви були для нього прикладом і авторитетом, щоб у вашій сім'ї панували взаємна любов і повага. Але ваші спрямування досягнуть мети, якщо ви:

знаєте, що довіра - основне правило;

завжди своїм дітям говорите правду;

намагаєтеся бути прикладом для дитини;

шануєте дитину як особу, що має право на свою точку зору;

радитеся з дитиною;

не обманюєте дитину;

учите правильно оцінювати свої вчинки і вчинки інших дітей;

не ставите метою добитися повної слухняності з першого слова, даєте можливість переконатися дитині, в чому він прав або не прав;

постійно читаєте книги вголос своїй дитині;

судите дитину за вчинок, згадуючи себе в його віці;

знаєте друзів своєї дитини і запрошуєте їх у будинок;

увечері усією сім'єю обговорюєте, як пройшов день.


10 правил, як зберегти у дитини інтерес до школи.

 

         Більшість дітей приходить до школи з бажанням «добре вчитись». Здебільшого, якщо не в основному, подальші шкільні успіхи залежить від того, чи вдасться педагогам і батькам зберегти та зміцнити в дитини початковий інтерес до школи. Не секрет, що дитина, котра хоче вчитись, досягає набагато більших успіхів, ніж більш здібні однокласники, які вчаться без бажання.

         Чому діти байдужіють до школи? Однією з головних причин, що може спричинити зниження навчальної мотивації, є хронічне відчуття неуспіху, яке дитина переживає в процесі навчання. Йдеться саме про відчуття (а не про об’єктивні досягнення дитини), яке може переживати учень, якщо батьки чекають від нього тільки найкращих оцінок.

         У школі й удома дії дитини постійно оцінюють. Через найкращі наміри, намагаючись допомогти виправити помилки і недоліки, дорослі нерідко зловживають критикою, забуваючи, що оцінювання має не лише відображати «реальний стан справ», а й надихати дитину на подальшу напружену працю.

         Ми прагнемо ознайомити вас із правилами «техніки оцінної безпеки», дотримуючись яких, ви допоможете вашій дитині впоратись з труднощами, зберегти віру в свої сили та інтерес до школи.     

         Правило перше: не бий лежачого. Низький бал – достатнє покарання. І не варто двічі карати за одні й ті самі помилки. Оцінку своїх знань дитина вже одержала, вдома від батьків вона очікує спокійної допомоги. А як часто одержує нові і вже не справедливі докори!

         Правило друге: щоб позбавити дитину недоліків, робіть їй не більш як одне зауваження на хвилину. «Знову бруд у зошиті! І сміття знову не виніс!  І речі розкидав! І портфель не склав!...» Знайте міру. Ще трохи, і ваша дитина «відключиться», перестане реагувати на ваші слова, стане нечутливою до ваших оцінок. Виберіть щось одне, те, що для вас найбільш нестерпне, й говоріть тільки про це.

         Правило третє: за двома зайцями поженешся… Порадьтеся з дитиною і почніть із ліквідації тих навчальних труднощів, які для неї найбільш значущі. Тут ви швидше зустрінете розуміння та одностайність. Якщо вас обох турбує передусім читання, не вимагайте водночас і виразності, й переказу.

         Правило четверте й центральне: хвалити – виконавця, критикувати – виконання. Дитина схильна будь-яке оцінювання сприймати глобально, вважати, що оцінюють усю її особистість ( і сьогоднішню роботу ). Вчитель оцінює роботу за шкільними нормами: відповідно до кількості помилок і помарок. А дитина читає оцінку по-своєму: «Я – хороша» або «Я – погана». Ми можемо допомогти їй відділити оцінювання її особистості від оцінювання її роботи. Адресувати особистості дитини треба похвалу: «Молодець, ти вже вмієш розв’язувати задачі на дві дії!» позитивне оцінювання має стосуватися людини, що стала трішечки більше знати і вміти. Але за такої персональної похвали критика має бути якомога безособовою: «Ти вчинив нечесно!» замість «Ти брехун!». «У цьому завданні ти припустився трьох помилок» замість «Треба х бути таким неуважним!».

         Ця форма негативного оцінювання стимулює виправлення помилок, а не позначається на ставленні дитини до занять, на її вірі в успіх.

         Правило п’яте і найважче: оцінюючи успіх дитини, не порівнюйте її з іншими дітьми. Оцінювання має порівнювати нинішні успіхи дитини з її вчорашніми невдачами, а не з успіхами сусіда за партою. Постійно програмуючи у змаганні зі здібними однокласником, дитина може втратити віру в свої сили. Шкільні бали порівнюють усіх. «Сидоренко, ти сьогодні набагато краще написав диктант: уже не 16 помилок, а 8. Але 3 бали поставити тобі ще не можу». І знову 2 бали. Вчителька в цій ситуації – невільник зовсім не ідеальної шкільної оцінної системи. А от мама своєму синові, який два тижні чесно писав додаткові диктанти, спекти пиріг і без будь-якої іронії відсвяткувати малу, але очевидну перемогу над безграмотністю. Адже найменший успіх дитини – це реальний успіх, перемога над собою, й вона має бути помічена й оцінена за заслугами.

         Правило шосте: не скупіться на похвалу. Немає такої дитини, якої не було б за що похвалити. Але часто батьки не вважають за потрібне робити це. Хорошу успішність дитини вони сприймають як належне: про що тут говорити – все як слід! А ось недолікам приділяють надто багато уваги. Простежте за собою, чи нема у вас звички «грати в одні ворота»?

         Правило сьоме: вчіться виділяти в морі помилок острівець успіху. Оцінювати дитячу працю слід дуже роздрібнено, диференційовано. Тут непридатне глобальне оцінювання, в якому поєднано плоди дуже різних зусиль дитини. Намагайтеся оцінити все окремо. Наприклад: «Порядок дій під час розв’язання задачі ти знаєш добре. Молодець. Це найголовніше в розв’язанні задачі. Рахувати ти теж навчився непогано. Додаєш без помилок.  А ось віднімання перевір іще раз. І записувати відповідь словами треба ще повчитися. Ненаголошені голосні в зошиті з математики перевіряють так само, як і в зошиті з мови». За диференційованого оцінювання у дитини немає ілюзії повного успіху, але й відчуття повної невдачі. Виникає найбільш ділова мотивація навчання: «ще не знаю, але можу й хочу дізнатися».

         Правило восьме: ставте перед дитиною якомога конкретніші й реальні завдання. Типова помилка мами пустуна: «Вітюню, ти мені обіцяєш у школі не битися      й не бігати?» Не спокушайте дитину завданнями, які вона нездатна виконати, не штовхайте її на шлях свідомої брехні. Для початку візьміть з дитини слово, що вона не поб’ється просто зарах, коли прийде в школу, до першого уроку. Якщо дитина зробила в диктанті 10 помилок, не беріть з неї обіцянки постаратися і наступний диктант написати без помилок. Домовтеся з нею, що помилок буде не більш як вісім, і радійте разом із нею, якщо вона досягне цього.

         Правило дев’яте: зробіть своє оцінювання наочним. Для маленького учня дуже важливо, щоб оцінка була виражена не тільки на словах, а й була матеріалізована в якихось зримих знаках. Це можуть бути й оцінки, але не десятибальні, як у школі, а двадцяти- або навіть стобальні. Але навіть такою дрібною оцінкою не можна оцінювати загалом всю працю дитини. Окремого оцінювання заслуговує краса, швидкість виконання, помилки на «неуважність» та помилки «на правила», наявність крапок в кінці кожного речення і те, що дитина сіла за уроки вчасно, без нагадувань.

         Для наочного порівняння нинішніх і вчорашніх успіхів дуже зручні різноманітні графіки, діаграми. Можна використати фішки, жетони, призи, кількість яких відображатиме пристосування дитини до поставленої мети.

         Правило десяте: вчіть дитину самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом вміння навчатися – головним засобом долання труднощів. Якщо учень сам може розрізняти у вчительських балах бали за грамотність і за почерк; якщо його навчили радіти, що сьогодні він розв’язав на один приклад більше, ніж учора; якщо він уміє сам відрізняти добре ставлення вчительки до нього особисто від поставлених її рукою низьких балів; якщо він сам усе це може, то він майже гарантований від почуття безпорадності й невпевненості, з яких складно зберегти позитивне ставлення до навчання та школи.

         Дитина – це найдорожче, що  у  Вас є, тому подбайте про неї, підтримайте, допоможіть їй пристосуватися до шкільного життя. І це буде запорукою її психічного і фізичного здоров’я, а також успішного навчання в школі.

         Якщо ж Ви виявили, що вашій дитині важко пристосуватися до шкільного життя, то повинні знати причину, в чому саме, її труднощі (у спілкуванні з однокласниками, у навчанні, у відносинах з учителем).

        

 

Зустріч поколінь
Зустріч випускників минулих років відбудеться 30.04.2018 (понеділок) Адміністрація школи.
Block title
Електронні підручники
Форма входу
Пошук
"Гаряча" лінія
Афоризми
...
Календар
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
«  Вересень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Правова допомога
Оперуповноважений КМСД Чутівського РВ УМВС України у Полтавській області, капітан міліції Шульга Ростислав Андрійович (05347) 9-12-55 Артемівський дільничий інспектор Новіков Максим Ігорович (099)01-07-353
Погода

Copyright MyCorp © 2018