Створити інноваційне освітнє середовище, інклюзивний простір для розвитку особистості. Головним принципом співпраці всіх учасників освітнього процесу є принцип дитиноцентризму, тобто орієнтація на потреби учня. Школа є осередком місцевої громади, мета існування якого – освіта і всебічний розвиток учнів, а також осередком спілкування і співпраці для місцевої громади міста, району, села.¹Забезпечити умови для реалізації фізичного, емоційного, інтелектуального потенціалу. Заклад  освіти   є осередком місцевої громади, мета існування якого – освіта і всебічний розвиток здобувачам, а також осередком спілкування і співпраці для місцевої громади міста, району, села.¹

• відповідально відноситися до результатів навчання;
• уміння спілкуватися рідною та іноземною мовами;
• аргументувати власну точку зору,  свою позицію;
• критично мислити, аналізувати факти;
• оперативно знаходити рішення;
• постійно навчатися, адаптуватися до змін.

Формувати  базові духовно-моральні цінності, що визначені  програмою ²– ЛЮБОВ, ПОВАГА ДО ІНШИХ, ГІДНІСТЬ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, СОВІСТЬ, СВОБОДА, ТОЛЕРАНТНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, РІВНОПРАВʼЯ, ІНІЦІАТИВНІСТЬ.

Моральні цінності є інтегративним, стрижневим утворенням у ціннісному ставленні людини до себе та інших, ознаками якого є спрямованість на прояв в учнів власної гідності, поваги до інших та відповідальності за вчинки у своєму житті, готовність здійснювати моральний вибір та керуватися ним у повсякденній діяльності й спілкуванні. Визнавати людину найвищою соціальною цінністю, виховувати почуття патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, формувати повагу до прав і свобод, нетерпимості до приниження честі і гідності  здобувачів освіти.

“Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору”    Закон України “Про освіту”

Радіти, дивуватися, прагнути нових досягнень, порівнювати себе з собою. Серед учасників освітнього процесу, що налічує сотні дітей, батьків, педагогічних працівників конфлікти, природно, мають місце. Наша мета навчити конструктивно їх вирішувати, використовуючи різні стратегії, задля досягнення об’єктивного результату.

1.Меморандум про співпрацю міх учасниками освітнього процесу педагогами, учнями, та батьками.  2.ПРОГРАМА  «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА У ПОСТУПІ ДО ЦІННОСТЕЙ.Киів 2018

 

Поведінка прогресивної дисципліни

Дії та поведінка всіх учасників освітнього процесу в освітньому просторі та поза ним ґрунтуються на повазі до прав людини, прав дитини та дотриманні чинного законодавства України.

Педагогічний колектив закладу освіти несе відповідальність за забезпечення дотримання правил поведінки для здобувачів освіти.

• Показником дієвості громадського самоврядування закладу  є механізм зворотного зв’язку: забезпечена можливість для обговорень, питань, петицій, голосувань, створення “банку пропозицій та ідей” тощо, врахування запитів і пропозицій у подальшій роботі.

У випадку незначного порушення поведінки педпрацівники  допомагатимуть здобувачам освіти усвідомити неправильність їх дій, навчатимуть знаходити позитивні альтернативи.

У разі некоректної поведінки будуть застосовані заходи, у співпраці з батьками, спрямовані на коригування знаходження правильного вибору. (Педрада)

• Конфлікти можна розв’язувати за допомогою шкільної служби порозуміння, фасилітатора, психолога, класного керівника, керівництва закладу. Звернення учасників освітнього процесу до керівництва закладу розглядається в як найкоротші строки.¹

У разі порушення прав і свобод особистості здобувачів освіти співпраця буде розширена з опікунською радою, ювенальною поліцією (адміністративна, кримінальна відповідальність батьків). Розгляд та розв’язання конфліктів також можуть здійснюватися Загальними зборами закладу, засновником закладу освіти (органом управління у сфері освіти, який діє від імені засновника). Шкільна процедура розв’язання конфліктів не позбавляє здобувача освіти права звернутись до суду або до освітнього омбудсмена ^3. Показником дієвості громадського самоврядування в  є налагоджені механізми зворотного зв’язку: забезпечена можливість для обговорень, питань, петицій, голосувань, створення “банку пропозицій та ідей” тощо, врахування запитів і пропозицій у подальшій роботі.

 

Поведінка під час уроків

Здобувачі освіти відповідальні за результати навчання та власні вчинки, зберігають шкільне майно.По дзвінку вони заходять до класних кімнат та кабінетів, готуються до уроку. Із собою приносять підручники, зошити та канцелярське приладдя.  Що понеділка навчальний процес розпочинається о 8.10 загальношкільною лінійкою, а решту днів тижня учні приходять на навчання до 8.20 .

Здобувачі освіти  співпрацюють із вчителями  та однокласниками на уроці: толерантно, ввічливо з повагою спілкуються, слухають і чують один одного.

Виконують завдання (класні, домашні) визначені вчителем відповідно чинних програм. Учні під час уроку постійно перебувають у класі, мають можливість вийти з класу лише з дозволу вчителя, якщо з’являється нагальна потреба

Поведінка під час перерв

Здобувачі освіти освітнього процесу підтримують дружню, заохочувальну і комфортну атмосферу в закладі , ставляться один до одного з повагою. Психологічне насильство та булінг є неприпустимими в стосунках між усіма учасниками освітнього процесу^[1].

Під час перерв здобувачі освіти спокійно рухаються коридорами, східцями дотримуючись правостороннього руху.Учні чергового класу разом з педагогом – організатором організовують рухову активність з музичним супроводом на рекреаціях  І, ІІ, ІІІ поверхів на великих перервах ( першій 5 – 11 кл., другій 1-4 кл.) у вівторок та четвер.Час перерви використовують для індивідуальних потреб (санітарно – гігієнічні маніпуляції, відновлення водного балансу організму).

Поведінка під час позаурочної діяльності  в актовому залі

1. Місця в глядацькому залі заповнювати, починаючи із середини ряду.

2. Пересування по ряду відбувається обличчям до глядачів.

3. За нагальної потреби виходити та заходити до актової зали лише в перервах між номерами чи логічного закінчення акту (сценки), заходу.

4. Глядачі можуть ставати учасниками дійства за пропозицією.

5. На час дійства мобільні телефони вимикаються.

Усім здобувачам освіти надана можливість спробувати себе в творчих видах діяльності та взяти участь у відповідних конкурсах, виставах, змаганнях тощо: критеріями участі в творчих конкурсах є не наявність відповідних навичок, а виключно бажання здобувача освіти. Форма і зміс таких заходів обираються та плануються спільно з учнями; пріоритетом у виборі форм позаурочної творчої активності є побажання учнів³.                                                                     

Інформаційна довідка.

Базовими духовно-моральними цінностями визначені – ЛЮБОВ, ПОВАГА ДО ІНШИХ, ГІДНІСТЬ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, СОВІСТЬ, СВОБОДА, ТОЛЕРАНТНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, РІВНОПРАВʼЯ, ІНІЦІАТИВНІСТЬ.

Любов виступає основою сучасного виховання, стрижнем людського життя, критерієм востребуваності, визначаючи його сутність і сенс. Надзвичайної ваги любов набуває у кризові періоди життя особистості, визначаючи її життєвий вибір: самотворення чи саморуйнування. У підлітковому та старшому шкільному віці любов є життєвим пріоритетом, що визначає ідеали, цілі і духовні шукання дітей цього віку.

У вихованні виділяються наступні типи любові:

- любов до батьків (до дітей). Любов до дітей виступає умовою повноцінного виховання, розвитку і саморозвитку дитини в сім’ї, внутрішньою духовною потребою незалежно від її віку, що має поєднуватися з розумною вимогливістю до неї. Синівська і дочірня любов базується на родинних почуттях і є відповіддю на тепле і дбайливе ставлення до дітей, піклування, виховання;

- любов до Батьківщини, народу є важливою складовою світогляду і виявляються у патріотизмі, сформованості національної гідності, національно-культурної ідентичності,  прив’язаності до своєї малої і великої Вітчизни;

- любов до себе (піклування та збереження власного життя і ствердження власної індивідуальності, здатності протистояти маніпулюванням чи прагненням якимось чином використовувати себе).

Повага до інших виявляється у прагненні бути порядними в усіх своїх учинках і діях. Глибинний зв’язок поваги до інших й власної гідності втілено у словосполученні «гідний поваги». Кожна людина має власну гідність і саме тому гідна поваги. Без поваги один до одного не може існувати соціум, не складуться ні службові, ні товариські, ні сімейні взаємини. Кожна людина прагне, щоб до неї ставились з повагою. І цьому допомагають правила ввічливості, вироблені людством. Повагою один до одного повинна бути пройнята вся атмосфера сім’ї. Повага до інших – це означає визнавати цінність іншої людини.

Гідність – це інтегральна цінність (надцінність), що охоплює: самоповагу, самооцінку, самоконтроль, самовдосконалення. Власна гідність відображає значущість кожної конкретної людини як моральної особистості, а також визначає свідоме ставлення людини до самої себе та ставлення до неї з боку інших і суспільства загалом. Гідність також виражає уявлення про цінність кожного індивіда, який або реалізував себе, або може реалізувати в майбутньому. Гідність функціонує як внутрішня умова діяльнісного ставлення до дійсності, тоді як самоповага виключає бездіяльність.

Відповідальність є усвідомленою свободою конкретної особистості у прийнятті моральних рішень, виборі цілей та адекватних засобів їх досягнення. Відповідальність ні в якому випадку не суперечить особистій свободі, вона є логічним її виявом, детермінантою діяльності та поведінки, що визначає життєдіяльність та поведінку особистості, її життя у соціуму. Суть відповідальності полягає не лише в завданні, яке людина має виконати, не у вчинку, якого вимагають від неї певні обставини чи суспільні норми, а насамперед у тих діях, які вона могла б здійснити.

Існує чотири основні сфери прояву відповідальної поведінки особистості: 1) у системі «Я-інші»; 2) життєвиявлення та самоствердження «Я» (праця, пізнання, матеріальне життя); 3) інші особи і групи (діти, родичі, сімʼя, інші); 4) функціонування, становлення і саморозвиток «Я». Відповідальність відображає не лише ставлення до інших, а й до себе і характеризує самовідповідальність.

Совість як вияв моральної самосвідомості є важливим інструментом моральної самооцінки індивідом власних учинків. Совість виступає ядром моральної самосвідомості і показником рівня її соціальної моральної зрілості. Водночас, совість – здатність особистості самостійно формулювати моральні обовʼязки і реалізовувати моральний самоконтроль, вимагати від себе їх виконання і виробляти оцінку, здійснюваних нею вчинків. Совість – це одне з виражень моральної самосвідомості особистості. Отже, совість – це деяка субстанція, здатна апелювати до наших почуттів та емоцій, волі й розуму, спонукаючи нас діяти відповідно до того, що ми вважаємо добрим і правильним.

Толерантність характеризується здібністю ставитися із терпінням до інтересів, переконань, вірувань, звичок і поведінки оточуючих. Толерантна людина завжди виявляє ціннісне ставлення до людини незалежно від її переконань, віросповідання, національної приналежності. Проявами толерантності є доброзичливість, повага, чуйність, тактовність, делікатність, великодушність, які пов’язані з емпатійністю дитини, її здатністю до співпереживання, співчуття, співрадості. Толерантність передбачає гуманне ставлення до людей з різним світоглядом і упереджує будь-які конфлікти між людьми.

Свобода є найважливішою моральною цінністю у житті як особистості, так і нації, без якої ставиться під сумнів саме існування. Особистість позбавлена свободи не має цілей і не бачить перспектив свого подальшого існування. Втрата свободи перетворює людину на засіб або спонукатиме до боротьби за свободу, навіть якщо її ціною буде життя.

Важливо аби свобода дітей була спрямована на розширення їхніх можливостей, відповідальності, здатність приймати рішення, а не на задоволення непомірних або імпульсивних бажань і потреб, що може призвести до свавілля. Осягаючи свободу у процесі свого життя учні прагнуть самореалізації та самоствердження у тій діяльності, яка їм найбільше подобається. У стінах школи діти здобувають важливий досвід свободи вибору, шкільного самоврядування, що не може існувати без відповідальності.

Справедливість наряду з гідністю, свободою є найбільш значущою моральною цінністю виховання і соціалізації особистості, що виступає основною умовою і базовим принципом побудови суспільства, людських стосунків.

Уявлення про справедливість реалізуються через функції: пізнання (оцінка), регуляції (емоційний стан, поведінка), самоставлення (самооцінка і самоефективність).

Справедливість протистоїть свавіллю, моральній кривді, зазіханням на духовні і моральні цінності. В умовах свавільного використання заохочення і покарання, справедливості не має місця. Несправедливістю є також і зрада.

Рівноправ’я характеризує міжкультурну взаємодію, відносини між різними народами й етносами на основі визнання їхніх здобутків, прав і свобод. Рівноправ’я покликане зберігати баланс і коректність взаємодії різних представників культур, зважаючи на їхні етнічні, особистісні та загальні інтереси.

Ініціативність виявляється в устійливому прагненні особистості до ініціації, генерації ідей, творчості, самостійності, а також у діяльнісній активності на досягнення певної мети, її вміннях ставити перед собою нові задачі та втілювати їх без додаткових спонук, знаходити нові, нешаблонні рішення і засоби їх здійснення

Відомі підлітки світу.

Хтось з них вже встиг прославитись власними талантами чи здобутками, а комусь просто пощастило. Та все ж на сьогодні вони найвідоміші підлітки планети Земля.

https://tyzhden.ua/Chronicle/93997