Із чорної далини залишились голоси очевидців про страшну трагедію українського народу. Охоплюють спазмами болю душі живих. Та в цих голосах немає крику, немає розпачливої жалоби - є тихе, скорботне висповідання баченого, пережитого.
Традиційно у школі проводиться загальношкільна лінійка та зустріч з представниками адміністрації біля пам’ятника жертвам Голодомору, щоб згадати ще одну сумну сторінку нашої історії.
Особливо щемно звучить пісня ”Свіча” з уст Булиги Анни, учениці 10 класу. Їй в унісон твердять однокласники, що життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цінності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам’яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Ніколи не пізно… Покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників із тридцять третього, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до наших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди. (Підготувала захід класний керівник Рубель І.Г.)
|
